«Український Сократ» 300 років від дня народження Г. Сковороди.

 Благословенні ви, сліди,

Не змиті вічності дощами,

Мандрівника Сковороди

З припорошілими саквами,

Що до цілющої води

Простує, занедбавши храми.

М.Рильський

3 грудня 2022 року виповнюється 300 років з дня народження Григорія Савича Сковороди – видатного українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета, педагога, музиканта.

Григорій Сковорода посідає унікальне місце в історії української та світової культури. Він увійшов до списку 100 найбільших філософів світу, його твори перекладено багатьма мовами.

Людина обдарована, на диво розумна і талановита, при бажанні він міг взяти від життя все. Однак всі земні блага він віддав долі, попросивши взамін тільки одну, але найбільш значну цінність – свободу. Відомо, що приручити Г.Сковороду робила спробу сама московська цариця Катерина II, запрошуючи його на постійне проживання при дворі. Але у відповідь її посланцеві було сказано: «Я не покину Батьківщини. Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця».

Щасливий був коли творив, забуваючи про все на світі.

Писав і гадки не мав про те, щоб заробити якусь копійчину чи потішити себе славою. Писав для себе та найближчих друзів: вірші, байки, афоризми, прозові та філософські твори. Але за життя Г.Сковорода не видав жодної книги. Натомість читачі його шукали самі, масово читали та цитували, переписували рукописи та пропагували їх.

Через роки та століття його талант бентежить людський розум і душу. Його спадщина – це цілюще джерело, з якого черпатимуть наснагу не одне покоління українців. До 300 річниці від дня народження Г. Сковороди в бібліотеці оформлено ювілейну виставку «Український Сократ».

День пам’яті жертв Голодомору "Голодомор. Геноцид 32-33. Пам'ятаємо"

26 листопада, в День пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, увесь український народ низько схиляє голову в знак жалоби за мільйонними жертвами тих років. Страшним лихоліттям відгукнувся Голодомор для кожної української родини, залишивши по собі глибоку духовну рану, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і його очевидців, і сучасне покоління.

Вшанувати пам’ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля наших дітей, які повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.

Хай пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Бажаємо, щоб на столі українців завжди був хліб і до хліба, щоб ніколи у наших дітей не бачити голодних очей, щоб дитинство їх було щасливим і ситим, щоб наші люди завжди мали достаток, а держава була могутньою, процвітаючою і з високим рівнем добробуту.

#ЮВІЛЕЙ_ПИСЬМЕННИКА

14 листопада 1912 р. народився Андрій Самійлович Малишко — видатний український поет, перекладач, літературний критик.

Творча спадщина поета має велике значення для формування нашого світогляду. “Поезія — це діло совісне, Не грайся з нею безпричинно. І не легкими переливами — Важкою кров'ю серце крушить …”(Вірш “Поезія”) . В тяжкі часи, що переживає Україна, думаєш, а чи такою її у майбутньому бачив А. Малишко? Думаючи про Україну, А. Малишко писав :" Я візьму твого смутку і горя важку половину У розтерзане, горде, нескорене серце моє! ".

Дивлячись на Україну сьогодні, в якому вона стані перебуває, чи витримало б серце поета, побачивши жахливі наслідки кривавого нашестя дикої орди ? А разом з тим нема сумніву, що Андрій Самійлович Малишко пишався б незламності духу українського народу в спротиві ворогові, та непохитній вірі в перемогу.

У багатьох його творчість насамперед асоціюється з чудовими піснями, на яких виросло не одно покоління. У піснях А. Малишка такі скарби почуттів, краси, тепло любові, що самі вони принесли поетові безсмертну славу поколінь не тільки українців, а багатьох любителів українською пісні .

Багато людей і Україні, і в світі вважають, що " Пісня про рушник" це НАРОДНА пісня (а це справжнє визнання для поета та композитора), нагадаємо, що це пісня на вірш поета Андрія Малишка, а музика Платона Майбороди .

Вірш, а потім пісня «Стежина», в якій А. Малишко дає роздуми над людським життям, згадує рідну стежину, з якої воно починається, якій немає ні кінця, ні повороту, що людина смертна, а народ живе вічно. Ця чудова лірична пісня, створена у співдружності з композитором Платоном Майбородою, супроводжувала — та й зараз супроводжуює — молодість цілих поколінь.

Слухаємо, читаємо, співаємо та насолоджуємось, та віддаємо данину пам’яті улюбленого українського поета Андрія Малишка.

У рідному слові велика сила

Напередодні Дня української писемності та мови працівник бібліотеки - філіал с. Хижа провела вікторину «У рідному слові велика сила». Брали участь у Патріотичній вікторині учні Хижанського ЗЗСО І-ІІІст. Під час вікторини діти поглибили знання про історію української мови, писемності, та державні символи України.

Під час війни як ніколи стало зрозуміло: мова – також наша зброя!

Разом з книгою відкриваємо світ

 «Разом з книго відкриваємо світ» екскурсія у світ книги

Є багато див на землі. Та чи не найбільше з них – книга. У ній весь неосяжний світ. Як незгасимий смолоскип вона освітлює шлях людині. Віками книги збирають людську мудрість.

До бібліотеки завітали учні 2 класу Хижанський ЗЗСО І-ІІІ ст.-ЗДО разом з класним керівником Гайдук С.І.. Бібліотекар Бордок О.І. ознайомила дітей зі своїм Книжковим Королівством та його мешканцями, розповіла про правила користування книгою й поведінки в бібліотеці, провела вікторину української народної казки "У світі казки чарівної". Всі учні вибрали книги для читання, отримали закладку в подарунок, а також позитивні емоції, гарний настрій, поповнили свій багаж знань цікавою та корисною інформацією. Миру усім нам!!!

29 серпня - День пам'яті захисників України.

Справжні патріоти - це наші воїни , які захищають нас та нашу рідну землю , тільки вони на передовій розуміють , що їх кров пролита для великої мети , для нашого вільного майбутнього . Багато українців віддало життя за нас та нашу незалежну Україну, і ми ніколи не повинні про це забувати. Доземний уклін тим , хто стояв на передовій та робив все , щоб не пустити ворога в глиб української землі .

З нагоди цієї дати в бібліотеці-філії с. Хижа оформлено розгорнуту тематичну книжкову виставку "Наші славні герої " .

Пам'ятаємо, що ми українці,

І скажімо уголос , це всім.

Поклянімось зневіреній неньці,

Берегти мир і спокій в нашім домі

Святім.

Слава Україні! Героям Слава!

Павло Глазовий - український поет - гуморист і сатирик

 Павло Глазовий — письменник виняткового обдарування, якого, можна сказати без перебільшення, любила вся країна. Без його гуморесок у свій час не відбувався жоден концерт.

Слово гумориста було могутньою зброєю — гострою, влучною, дошкульною. Український письменник Микола Сом про нього писав так: «Я вам чесно скажу: після Остапа Вишні стільки було хохмачів всяких, а такого, як Глазовий, не було». Гумористичні та сатиричні твори Павла Глазового, особливо народні усмішки, знають мільйони українців по обидва боки океану.

Спочатку Глазовий писав усмішки і фейлетони, згодом – репризи для цирку та авторські діалоги для популярних Штепселя й Тарапуньки. Автор поеми «Слався, Вітчизно моя!», 13-ти книжок сатири та гумору, 6-ти книжок для дітей. Заслужений діяч мистецтв України, нагороджений Орденом «За заслуги» III ступеня .

«Він був великим ерудитом і дуже багатим на знання, був закоханий у літературу. Це був великий літературознавець, начитаний, знаючий. Крім того, Глазовий був великим українцем, патріотом, вболівальником за долю України. Він усім серцем відчував усі її проблеми й болі. Це справді була дуже могутня натура Глазовий — творець, митець, філософ, гуморист — і це все було з великим наповненням громадянина і великого українця.» (Анатолій Паламаренко)