"Книжкова країна дитинства" екскурсія до бібліотеки

 

Любов до читання починається з маленької казки і виростає у велику мудрість.

 Хижанська сільська бібліотека з радістю зустріла особливих гостей - допитливих й усміхнених маленьких читачів. В рамках тижня дитячого читання була організована цікава екскурсія до бібліотеки під назвою "Книжкова країна дитинства".

Вихованці дошкільної групи «Сонечко» Хижанський ЗЗСО І-ІІІ ст.-ЗДО  разом із вихователькою Мар'яна Попович поринули у захопливий світ книг, де на них чекали яскраві та пізнавальні книжкові виставки.

Діти із задоволенням слухали цікаві історії, знайомилися з правилами користування книгою та відкривали для себе чарівний світ літератури.

Для наших маленьких гостей бібліотекар провела захопливу вікторину «У світі дитячих казок». Діти із задоволенням відповідали на запитання, упізнавали улюблених героїв та демонстрували свою кмітливість.

На завершення заходу діти поділилися своїми враженнями, розповіли про улюблені казки та героїв. Атмосфера була сповнена щирих емоцій, радості та дитячого захоплення.

Дякуємо всім учасникам за активність та гарний настрій

 

«МЕЛОДІЯ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА» лірико-патріотична акція

 

«МЕЛОДІЯ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА»

лірико-патріотична акція,

яку оголосила Королівська публічна бібліотека пройшла 19 березня у бібліотеці-філії с. Хижа.

Учасники учні 4 класу Хижанський ЗЗСО І-ІІІ ст.-ЗДО разом з класним керівним Ірина Батин гартували дух поезією, яка єднає серця у дні випробувань.

Розпочався захід із читання поезії відомої української поетеси Ліни Костенко, яка відзначала день народження. Її вірші - це зброя, розрада та безцінний скарб, що гартує наш дух.

 Згадали, як понад століття тому Павло Тичина писав про «золотий гомін» над Києвом, віщуючи відродження нації.

 Учасники заходу з особливим хвилюванням ознайомилися з творчістю поетів-класиків, поетів-сучасників - тих, хто довів, що воля сильніша за ґрати, чиї твори нагадали присутнім, що воля починається зсередини, з відмови мовчати. Бібліотекар наголосила, що слово єднає нас і дає сили триматися, наближає той самий «Золотий гомін» нашої спільної перемоги. Поетичне слово наших поетів не просто звучить — воно гартує дух, дає сили триматися та запалює серця незгасним вогнем волі.

"Шевченкове слово - вічне і живе" літературні читання

 У бібліотеці відбулися літературні читання "Шевченкове слово - живе і вічне", присвячені творчості великого українського поета, художника, мислителя та пророка Тараса Шевченка.

 Під час заходу учасники  читали безсмертні поезії Кобзаря, знайомилися з цікавими сторінкам його життя та творчості. Твори Тараса Григоровича Шевченка і сьогодні  надихають українців на любов до рідної землі, боротьбу за свободу, людську гідність і справедливість. Особливу увагу привернула  книжкова виставка "Шевченкове слово - живе і вічне" на якій представлені видання з
фонду бібліотеки, які розкривають багатогранність творчої спадщини письменника.  Захід став чудовою нагодою ще раз доторкнутися до духовної спадщини Великого Кобзаря, відчути силу слова та переконатися, що Шевченкова творчість залишається живою, сучасною й близькою кожному поколінню українців.

"Славетна дочка України" до дня народження Лесі Українки

 

Сьогодні відзначаємо 155 років від дня народження видатної української поетеси, драматургині та громадської діячки - Лесі Українки.

  Попри випробування долі, Леся Українка творила нові сенси нашої ідентичності й піднесла українську літературу на світовий рівень. Одна з найпотужніших постатей української культури XX століття…

  Її слово — мужнє й ніжне водночас — і сьогодні надихає, вчить стійкості та любові до рідного слова. 

«Ні я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть, думи сумні!»

    У кожного своя дорога до Лесі Українки, і її слово відкривається щоразу по-новому. Воно про внутрішню силу, відповідальність і свободу. Бажаємо пройти цей шлях усвідомлено – з гордістю за приналежність до нашої культури.

    Слухаймо Лесю Українку, читаймо і поширюймо її слово! Шануймо спадок творчості – адже саме на цьому фундаменті зростає нація.

 «Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі».

"Промінь світла Майдану" книжкова виставка присв'ячена пам'яті Героїв Небесної Сотні

 У бібліотеці розгорнуто книжкову виставку " Промінь світла Майдану" присвячену подіям Революції Гідності та пам'яті Героїв Небесної Сотні. 

Майдан став символом незламності українського народу, його прагнення до свободи, демократії та європейського майбутнього. Події зими 2013-2014 років назавжди змінили історію України, а подвиг учасників Революції Гідності став прикладом мужності, самопожертви та любові до Батьківщини. На виставці представлені видання, які допомагають глибше зрозуміти атмосферу тих доленосних днів, осмислити значення боротьби за людську гідність і свободу. Серед них - книга "Пряма мова", що зберігає живі свідчення учасників Майдану, фотоальбом "#Euromaidan. History in the Making", який мовою світлин відтворює хронікуц революційних подій, збірка Світлани Терейковської "Небесна Сотня. Життєписи", присвячена героям, які віддали життя за Україну, та видання "Євромайдан у Донецьку. Історія боротьби за гідність", що розповідає про боротьбу мешканців Донеччини за демократичні цінногсті.

Експозиція запарошує читачів згадати трагічні й водночас величні сторінки новітньої історії нашої держави, вшанувати пам'ять полеглих та відчути той промінь світла, який Майдан запалив у серцях мільйонів українців.

Запрошуємо всіх охочих відвідати виставку та доторкнутися до історії, яка творилася мужністю, єдністю та вірою в майбутнє України.

Пам'ятаємо. Шануємо. Продовжуємо боротьбу.

«Єднаймося в мові» поетичний марафон

 

До Міжнародного дня рідної мови

у  бібліотеці  проведено культурно-мистецьку акцію - поетичний марафон «Єднаймося в мові» для учнів 3 класу Хижанський ЗЗСО І-ІІІ ст.-ЗДО разом з класним керівником  Н. А. Вража.

 Щира подяка учасникам заходу, які нагадали всім нам про цінність рідної мови, як духовного скарбу народу, джерела нашої сили, єдності та незламності. Окрема  подяка класному керівнику- Н. А. Вража за допомогу та проведення заходу.

  З захопленням та цікавістю діти

переглянули книжкову виставку «Мова – це серце народу», декламували твори Тараса Шевченка та Лесі Українки, читали прислів’я та приказки рідною мовою.

  Щирі дитячі слова, поетичні рядки та любов до українського слова створили теплу й натхненну атмосферу свята.

 Бережімо, шануймо та плекаймо нашу мову щодня!

День пам’яті Героїв Крут інформаційна пам'ятка

                                                                                                       Любіть Україну, як вірні сини,

Віддати життя їй готові,

Як юні сини, що життя віддали

Під Крутами всі, як Герої…

              Василь Криволап

                          Дорогі друзі!
29 січня в Україні відзначається річниця бою під Крутами, який для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.
    Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.
   На залізничній платформі в Крутах за 130 км від Києва українські студенти ціною власного життя зупинили на декілька днів наступ більшовицької армії на українську столицю.
    Прихід до влади в Росії більшовиків у жовтні 1917 року становив загрозу для України. Вони прагнули встановити контроль над Україною. У грудні більшовицький уряд Росії (Рада народних комісарів) направив ультиматум Українській Центральній Раді. В ньому йшлося про виконання таких умов: дозволити переміщення більшовицьких військ із фронту на Дон і відмовитися від утворення Українського фронту. Українці відхилили вимоги і звинуватили росіян у розпалюванні ворожнечі. Раднарком, своєю чергою, оголосив Центральну Раду «в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і в Україні».
     7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня 1918 р. вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.
    Після захоплення Полтави, вздовж залізниці на захід наступала більшовицька так звана 1-а Революційна армія, а з Гомеля на Бахмач – 2-а. Саме там, де сходилися дві залізничні колії, вони планували об’єднатися.
     Тривалий час найбоєздатнішою українською частиною на Чернігівщині був бойовий відділ 1-ї Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. Спільно з іншими військовими підрозділами та добровольцями 25-27 січня вони героїчно обороняли вузлову залізничну станцію Бахмач. Однак під загрозою оточення оборонці змушені були відступити до станції Крути, де почали укріплюватися.

28 січня у Бахмачі обидві радянські армії з’єдналися. Командував ними Михайло Муравйов. Більшовики почали рухатися в бік Києва. На підступах до столиці Муравйов закликав: «Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо».
      Проте вже наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців (18-20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). Здебільшого вони були неготовими до військових дій і мали погане озброєння. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналися близько 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.

29 січня 1918 року на залiзничнiй платформi в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію. Отже, вранці 28 січня сотні студентського куреня прибули на станцію Крути та почали рити окопи, займаючи позиції. Озброєння катастрофічно бракувало – загін мав лише 16 кулеметів, невеликий бронепоїзд та обмаль патронів.

Бій під Крутами розпочався 29 січня о дев’ятій ранку з бойового зіткнення захисників з передовим загоном матросів, які намагалися взяти станцію одним ударом. Більшовики мали значну чисельну перевагу, їхній трьохтисячний загін намагався взяти захисників в кільце. З тилу крутян підтримував бронепоїзд з гарматою, який обстрілював нападників.
   У запеклому п’ятигодинному бою захисники понесли значні втрати, але змогли відбити перші атаки ворога. Аж ось почали закінчуватись патрони, замовкла і гармата, відстрілявши весь боєзапас. Омельченко запросив підтримки, але штаб не відповів. Як з’ясувалося потім, штабісти кинули бійців напризволяще, втікаючи на потязі назад до Києва. Так поспішали, що навіть забули відчепити вагони з боєкомплектом…

    У цій ситуації юнкери та студенти почали відступати. У бійців Омельченка позаду була відкрита місцевість, тож старшина прийняв рішення багнетною атакою деморалізувати ворога, щоб мати змогу відступити з меншими втратами. Зіткнувшись в рукопашному бою з професійними військовими, крутяни понесли великі втрати, загинув і старшина Омельченко. Тільки резерв, який вчасно прийшов на допомогу, зашкодив більшовикам взяти бійців у полон.
     Приблизно о 17 годині розрізнені частини захисників зібралися разом. З’ясувалося, що немає одного взводу. Розвідувальний загін, приблизно 30 бійців, загубив орієнтир та потрапив у полон. За розповідями очевидців, «червоні» жорстоко знущалися над полоненими, потім всіх розстріляли. Ідучи на страту, Григорій Піпський, учень сьомого класу, почав співати «Ще не вмерла Україна», решта його підтримали.
    Так закінчилася битва під Крутами. За різними джерелами, українська сторона втратила вбитими від 300 до 400 чоловік, але змогла затримати більшовицьку армію, вигравши для УНР трохи часу. Ця затримка дала змогу Центральній Раді заключити Берестейський мир 9 лютого 1918 року та зберегти молоду Українську Державу.
    Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але один студентський взвод – 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві. Пізніше цей трагічний момент описав український поет Павло Тичина у своєму вірші «Пам’яті тридцяти».
   За рішенням Української Центральної Ради, 19 березня 1918 року тіла студентів перевезли до Києва та урочисто поховали на Аскольдовій могилі. Хоробрість та самопожертва героїв Крут стала прикладом для багатьох захисників України. Через самовідданість Батьківщині, крутянців у публіцистиці часто називають «першими кіборгами».
    У січні 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про вшанування пам’яті героїв Крут». Відтоді цей день відзначають на державному рівні.
     До 100-ї річниці історичних подій під Крутами, Петро Порошенко 29 січня 2018 року присвоїв Військовому інституту телекомунікацій та інформатизації почесне найменування імені Героїв Крут.

Пропонуємо більш детально ознайомитися з матеріалами про героїв Крут із таких джерел: