Голокост - біль втрачених поколінь

 

Сьогодні, 27 січня, вся планета сумує за загиблими та шанує живих, згадуючи про жертви Голокосту. Цей день проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав у пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни. Це нагадування про всесвітню трагедію, про масове вбивство євреїв у всіх європейських державах. Бібліотека -філія с.Хижа пропонує книгу Юрія Винничука „Танго смерті”, в якій йдеться про Голокост.
«Танґо смерті» — один із кількох найзнаковіших романів часів Незалежності. Події роману провідного українського письменника Юрія Винничука роз­гортаються у двох сюжетних зрізах. У довоєнному Львові та в часи Другої світової війни четверо друзів — українець, поляк, німець і єврей, батьки яких були бійцями армії УНР і загинули 1921 року під Базаром, — переживають різноманітні пригоди, закохуються, воюють, але за будь-яких катаклізмів не зраджу­ють своєї дружби.
Паралельно у наші дні відбуваються інші події з іншими героями, і лише в фіналі ці обидві сюжетні лінії, можливо, зійдуться...
«Це книга, яку мовби не читаєш, а живеш у ній».

Крути – наша гордість і слава, Там соколи юні у вічність пішли...

«Пам’ятати своїх героїв дуже важливо, адже герої – це ті найкращі, яких ми втрачаємо. Їх не бракує в нашій історії, а крутянці в цьому пантеоні посідають особливе місце – вони одні з перших віддали свої життя за новопроголошену Українську державу.
29 січня на календарі України – це не просто дата.

Саме цього дня, у 1918 році на залізничній станції Крути в Чернігівській області близько 300 студентів вступили в бій з шеститисячною армією більшовиків під командуванням Михайла Муравйова. У нерівній битві багато студентів були вбиті. Вони зазнали поразки, але їх героїчний вчинок став прикладом мужності для багатьох українців. І саме їх жертву та їх героїзм прийнято вшановувати у річницю від тієї страшної битви.

Крути – наша гордість і слава,
Там соколи юні у вічність пішли.
На клич молодої держави,
Піднялися вірні сини.
Грудьми у нерівному бої,
Спинили червону орду,
З честю впали герої,
За Україну свою.
На жертовню поклали,
Свої молодії життя.
Приклад відваги подали,
Слава героїв жива!
- Михайло Зельман (Лісовий)

Наша єдність – наша зброя!

 

« Наша єдність – наша зброя!» - під таким гаслом проходять заходи по всій країні з нагоди Дня Соборності України. Мандрівка сторінками історії "Україно Соборна, родинна- волі і щастю проторює шлях" пройшла в бібліотеці с. Хижа до свята провела працівник бібліотеки Маріанна Кірієнко

Діти, щоб підкреслити значення свята, одягнулися у вишивані сорочки та створили «Живий ланцюг єднання», тримаючи в руках патріотичні сердечка розповідали про те, що значить для них Україна. Присутні мали можливість послухати історичну розповідь бібліотекаря про День Соборності України та переглянули книжкову виставку "Це моя Україна - це моя Батьківшина". Захід завершили патріотичним флешмомобом «Ти і Я - Україна!
Як одна справжня родина,
Сила незламна, як наша країна!
Кожен із нас це і є - Україна!"

«А що третій празник – святе Водохреща...»

А що третій празник – святе Водохреща...
Не так давно колядники нам співали: «А що третій празник – святе Водохреща...». Ось і наближається ця таємнича ніч коли, за повір’ям, вся вода в природі набуває особливої цілющої сили. За часів земного життя Сина Божого, в цей день відбулось Водохреща (Хрещення, Йордан). Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Це свято є останнім в різдвяно-новорічному циклі і завершує Святки. А передує цьому дню другий Святий вечір, або, як називають в народі, «голодна» кутя.
Про історію, звичаї, повір’я розповідають матеріали книжкової виставки «Свіжість й первозданність Йорданської води», яка організована в бібліотеці Бібліотека -філія с.Хижа .

Щиро дякуємо священнику О. Василю Максимишенцю за освячення. Нехай свята вода принесе мир на нашу землю і захистить всіх від, хвороби і негаразди!
Нехай в наших домівках і в усій Україні запанує мир, достаток і щасливе життя!

Всеукраїнський День пам’яті «Кіборгів»

 

16 січня – Всеукраїнський День пам’яті «Кіборгів» - захисників Донецького аеропорту.


“Кіборги” вистояли, не встояв бетон”, – фраза, яка увійшла в історію разом із подвигом українських бійців.
Бої за Донецький аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року, тобто 242 дні. В обороні також брали участь волонтери і медики.
Вшановуючи їхню пам’ять бібліотека – філія с. Хижа пропонує Вашій увазі книгу Сергія Лойка «Аеропорт».
«Аеропорт» - це не хроніка, не розслідування, не літопис. Це художній твір, заснований на реальних фактах. У книзі багато персонажів, багато переплетених драматичних сюжетних ліній. Роман не тільки і не стільки про війну. Він і про любов, про зраду, пристрасть, лють, ніжність, відвагу, біль і смерть. Іншими словами, про наше сьогоднішнє й учорашнє життя.

«Тут письменницького таланту замало. Щоби так зобразити війну, треба в ній дуже добре тямити. Треба було прожити там із нами стільки днів. Читаю – і мурашки по тілу, і серце калатає й холоне, наче я знову там, в Аеропорту. Навіть запах війни відчуваєш і чуєш стрілянину та вибухи.
Я ношу у своїй кишені кулю снайпера, що застрягла в моїй касці, за сантиметр над бровою. Тепер у мене є ще й книжка, у якій про це написано…»
Сергій Танасов, кіборг, позивний «Танас», учасник битви за Аеропорт
Вічна пам‘ять загиблим Героям!
Честь і слава живим!

Дякую ЗСУ за захист!

Акція "Дякую ЗСУ за захист" пройшла в бібліотеці 11 січня до Міжнародного дня «Дякую». Часто в поспіху ми забуваємо сказати це слово, а воно є надзвичайно потрібним. Адже причин для вдячності насправді дуже багато.

За допомогою «дякую» можна не лише висловити вдячність до всіх, хто робить наше життя кращим та щасливішим, але й продемонструвати свою вихованість та гарні манери. Всього одне щире «дякую» може змінити дуже багато – взаємини стають теплішими, а світ навкруги – добрішим.
Тож коли, як не в цей день, від щирого серця подякувати рідним, друзям, сусідам, колегам, знайомим та НАШИМ ЗАХИСНИКАМ, волонтерам, медкам. Щиро подякувати усім їм - це найменше, що ми маємо зробити.
Дякую захиснику
За те, що я живу в оселі,
За те, що сплю в своїй постелі,
За те, що ранок зустрічаю
Що маю хліб і сир до чаю,
Що бачу небо, кущ калини,
Що чую щебети пташини,
Пірнаю часто в сни казкові,
Я дякую захисникові.
Це він стоїть на варті краю,
Вогні ворожі відвертає.
Це він у будень і у свято
Б’є ворога, що йде, завзято.
Вклонюся я захисникові,
Складу букет йому з любові.
Хай з перемогою вертає!
Хай Бог його охороняє!
Дякуємо всім Українцям які стали єдиним цілим і спільними зусиллями наближають перемогу і мир на нашій землі.

Пророк рідної землі

 06 січня 2024 року виповнюється 190 років від дня народження Степана Васильовича Руданського.

 В бібліотеці-філії с. Хижа  підготовлено виставку-портрет «Пророк рідної землі».

Степан Руданський (1834-1873) - український поет, перекладач античної літератури, професійний лікар. Він народився в селі Хомутинці на Вінничині.

Освіту здобув у Шаргородській бурсі (1841-1849), Кам’янець-Подільській духовній семінарії, Петербурзькій медико-хірургічній академії. Працював лікарем у Ялті. Завідував лікарнею. Організував у Ялті першу медичну бібліотеку. Формував свою літературну інтелектуально-поетичну спадщину: «Співомовки козака Руданського: Книжка перша з 1851 року по 1857"; "Співомовки козака Вінка Руданського: Книжка друга, 1857, 1858, 1859" та "Співомовки Вінка Руданського, 1859–1860. Петрополь». Його твори притягали.

За словами Михайла Бадюка, Ірини Пасько, Валерія Солярика (Українська військово-медична академія; анотація до статті: «Внесок випускника медико-хірургічної академії лікаря Степана Руданського в організацію надання медичної допомоги населенню Криму (до 190-річчя від дня народження)), поетична спадщина Степана Руданського «продовжує привертати увагу мистецтвознавців, письменників, істориків медицини та інших науковців».

Автори вище названої статті стверджують, що «Степан Руданський був першим дипломованим лікарем на Кримському півострові в 1861-1873 роках, який надавав кваліфіковану медичну допомогу місцевому населенню. Під час пандемії холери, що охопила європейський континент у 1860-1870-х роках, лікар Руданський виконував обов'язки єдиного карантинного лікаря в цьому регіоні та керував боротьбою з цією хворобою». Сам хворів на туберкульоз.

О. А. Юрчишин у статті «Степан Руданський єднає Україну» назвав Степана Руданського пророком, «який передбачив у своїх поезіях нелегкий шлях для України та віщував їй щасливе й вільне життя».

О. А. Юрчишин зазначив: «…Сумно думати про те, що в далекій Ялті, в анексованому Криму лежить в землі наш незабутній земляк Степан Руданський, який і в останні хвилини свого життя наспівував свою улюблену пісню «Україно моя мила…»».

Нащадок Степана Руданського Олексій Боржковський, незважаючи на поважний вік, активно надає медичну волонтерську допомогу фронту. Він вважає, що гумористичні, сатиричні й ліричні вірші його прадіда Степана Руданського про російських окупантів на українській землі актуальні й сьогодні.

Нехай увічнена буде пам’ять про сумлінного лікаря-поета. Нехай сповниться його віщування про щасливе й вільне життя в Україні.

« Зимова казка, приходь до нас, будь ласка» літературні читання

 

Новий рік - нові можливості і гарний час, щоб почитати казки про зимові пригоди. Наші постійні користувачі поринули у захоплюючі літературні читання « Зимова казка, приходь до нас, будь ласка». Юні читайлики разом із бібліотекарем пригадали казки Якоба Грімма - німецького філолога, казкаря, брата Вільгельма Грімма, який народився 4 січня. Казки братів Грімм відомі всім. Проте не кожен знає, що Якоб і Вільгельм Грімм не вигадували свої казки самостійно. Будучи лінгвістами та дослідниками німецької культури, вони збирали народні оповідання та інший фольклор, обробляли цей матеріал і на його основі вже створювали свої твори.

Наприкінці заходу всі мали змогу погортати яскраві бібліотечні книжечки, а по завершенню - отримали солодкі гостинці. Надалі чекаємо на вас у бібліотеці
Віримо в Перемогу!