Коротка
довідка про село Хижа.
Село Хижа сучасне та прадавнє !!!
Наша історія... (колишня назва - Мала Тарна,) знаходиться у Виноградівському районі до 2021року, після децентралізації - даний час Берегівському районі, Закарпатської області.Перша письмова згадка відноситься до 1629 року. Населення - трохи більше 1714 чол. Площа 5.610 км.Село розміщене в Закарпатському передгір’ї на Гірсько-карпатському поясі (відроги хребта Гута), на українсько-румунському кордоні.Села - сусіди – Черна, Новоселиця, Гудя, Берегівського району, Велятино Хустського району, через румунський кордон – Велика Тарна ( Тарна Маре).Село знаходиться на відстані 15 км від міста Виноградів та за 7 км від залізничного вузла смт.Королево,де в даний час знаходиться ОТГ . Середня висота 200 м над рівнем моря.Найвищою горою нашого району є Фрасин 850 м., тут виявлені вулканічні кратери.Через село протікає невеличкий потічок Холт, який бере початок у Гонзовому потоці.Село умовно поділено на декілька районів – Центр, Нижній кінець, Верхній кінець, Корнети, Застава, Млиновиця, Жолобина, під Чучковом.У селі старостинський округ, який очолює староста села, Шевченка,57 тел.4-14-00.Хижанський НВК, якому в 2020 році виповнилось 50 років.Будинок культури, бібліотека, амбулаторія, дитячий садок, пошта інд. 90342, два храми православний та греко-католицький, кілька підприємств торгівлі.
Герб села Хижа Прапор
Сучасна назва села Хижа (раніше Хижі). Історія села Хижа нерозривно пов’язана з історією Закарпаття. Давні відомості про село є актуальними, як для теперішніх мешканців села, так і для нащадків. На протязі багатьох століть трудящі маси села знаходились під важким гнітом іноземних і «своїх» гнобителів. Їм доводилось вести вперту боротьбу не тільки проти національного, але й проти соціального гніту.
Існує такий переказ, що пояснює походження назви села. Колись на місці сучасного села був дубовий ліс. Серед цього лісу з’явились перші будинки поселенців. Жителі сіл Новоселиця і Велика Тарна приймали ці будинки за предмет орієнтування, говорячи: «Там, де оті Хижі». Так і залишилось за селом назва Хижі. (Хижа-по літературному – хата).
Другий переказ говорить, що цю назву села дали перші поселенці, що розмовляли по румунськи. Знаходиться село на півдні області. В селі проходить державний кордон України з Румунією. Місцевість в основному гориста. З півночі і півдня розташовані невеликі горби, на сході – підходять відроги Карпат – гора Фрасин. На заході розташована Притисянська низовина.
На місце побудованої хати переселились згодом і більше односельчан Батина. Вирубували ліс викопували пні, копалися в землі, засновували нове своє місце життя. Всі жителі спочатку говорили на румунській мові.
В 1768 році Марія Терезія видала закон про врегулювання всіх селянських повинностей. Урбаній вступив в дію на території імперії не одночасно.
Село Хижа знаходилося на території Угочанської жупи і землі його належали баронам Перені. В протоколі від 13березня 1773 року, складеному між поміщиками Перені Ференцем і Перені Імре, з одної сторони, говориться про введення урбанії в селі Хижа з 5 травня 1774 року. В протоколі вказуються повинності селян-кріпаків. Селяни повинні були ходити на панщину з березня місяця і працювати на оранці землі, зборі врожаю, на сінокосах, зборі винограду. Працювати з парою волів, а іноді і з двома парами, а також пішком (вручну). Кількість робочих днів визначена не була, працювали по потребам пана.
На селянських наділах в основному сіяли овес . селяни мали пасовища і луки. Вони одержували паливо і ліс для будівництва. На ярмарок (базар) ходили в Хуст.
Орні землі були неродючі, крім тих, які оброблялись тільки після вирубки лісу. Крім дев’ятини щорічно давали поміщику один мішок зерна, десять яєць і один форинт грошима.
Барон Ференц Перені мав у селі трьох кріпаків, чотирьох желярів з будинками і одного желяра без будинку. Барон Імре Перені мав у селі шість кріпаків і одного желяра. Олександр Перені мав двох кріпаків.
Сім’я графа Перені мала в селі одного кріпака. В селі жив і один лібертінус, тобто, особа, звільнена від кріпацтва на прізвище Фаркаш Степан. Який займався землеробством. Дворян в селі не було.
Були випадки, коли селяни за гроші могли звільнитися від урбаніальних повинностей . Так, наприклад , кріпак Івашко Дьердь, заплатив 60 німецьких (рейнських) форинтів поміщику Ференцу Перені, за що той звільнив Івашку і його сім’ю від урбаріальних повинностей, строком на шість років.
Семеро кріпаків мали виноградники на горі «Гурка», що належала барону Перені. За користування землею зобов’язував селян виконувати різні повинності на користь пана.
Часті неврожаї призводили до ще більшого зубожіння селян. Вони не в змозі були заплатити всіх податків. Так, за три роки з 1812по 1815роки жителі села заборгували орендатору Фекете Фрід фіркашу 265рейнських форинтів і 58крейцарів: Богаш Янош-13, 46; пелехач Ласло -9, 20; Івашко де метро- 10,20; Пруніца Іштван- 19, Продан Янош-6; гайнош Янош-3,50 і інші.
В кінці ХІХ і на початку ХХст., селяни села Хижа терпіли безземелля і малоземелля. Це в значній мірі було наслідком запровадженням так званих «комасацій»-земельного врегулювання. При якому, під виглядом відокремлення поміщицьких земель від селянських. Захоплювались непридатні до обробітку землі , зменшувались наділи, а то і просто відбиралась вся земля.
Негативний вплив на становище населення села мало посилене впровадження урядом Угорщини жорсткої мадяризації, це робилося шляхом широкого впровадження угорської мови як обов’язкового предмету в школі, мова місцевого населення все більше ставала другорядним предметом і викладалась 1-2год. на тиждень.
Учні 4-го класу 1941рік.
Існує такий переказ, що пояснює походження назви села. Колись на місці сучасного села був дубовий ліс. Серед цього лісу з’явились перші будинки поселенців. Жителі сіл Новоселиця і Велика Тарна приймали ці будинки за предмет орієнтування, говорячи: «Там, де оті Хижі». Так і залишилось за селом назва Хижі. (Хижа-по літературному – хата).
Другий переказ говорить, що цю назву села дали перші поселенці, що розмовляли по румунськи. Знаходиться село на півдні області. В селі проходить державний кордон України з Румунією. Місцевість в основному гориста. З півночі і півдня розташовані невеликі горби, на сході – підходять відроги Карпат – гора Фрасин. На заході розташована Притисянська низовина.
Історія села Хижа розпочинається більше як триста років тому.
Про виникнення села з покоління в покоління розповідають прадіди і діди. На території сучасного села колись були густі дубові ліси , в яких ховались опришки та знаходили порятунок від панщини непокірні кріпаки. Таким втікачем із панської неволі і був перший мешканець села – Василь Батин. Він разом із численною сім’єю втік від пана десь з коло Бая Маре(Велика Баня), що на території Румунії. Василь Батин був кріпаком. Одного разу весною коли Василь орав панське поле своїми волами, пан прислав за дружиною Василя слугу, щоб вона прийшла готувати пшеницю до посіву. Але вона не прийшла , бо лише три дні перед тим у неї народилася маленька дитина. Пан розсердився, прийшов сам і насильно прогнав її на роботу . Коли Василь прийшов з поля і дізнався про все , він того ж дня сокирою відрубав панові голову. Тому – то він мусив втекти і рятуватися далеко в густих хащах. Так з’явилася перша хата на території села. Побудована вона була в нерозробленому лісі , самим давнім методом, без жодного шматочка заліза-зрубом з дуба, частково обробкою дерева сокирою.На місце побудованої хати переселились згодом і більше односельчан Батина. Вирубували ліс викопували пні, копалися в землі, засновували нове своє місце життя. Всі жителі спочатку говорили на румунській мові.
Соціально-політичне становище селян села Хижа під угорською владою
Друга половина ХІІІ і початок ХІVстоліття були періодом феодальної роздробленості Угорщини, а також Закарпаття, яке тоді їй належало. На цей же період припадає бурхливий ріст великого землеволодіння. Бо ж основним багатством в середньовіччі була земля. Великі землеволодіння виникали різними шляхами: розширення – за рахунок «нічиїх» земель, пустель та інше, родових земель, загарбування угідь селян – общинників і найчастіше, шляхом роздачі королівських документів разом з населенням, королівськими слугами …В 1768 році Марія Терезія видала закон про врегулювання всіх селянських повинностей. Урбаній вступив в дію на території імперії не одночасно.
Село Хижа знаходилося на території Угочанської жупи і землі його належали баронам Перені. В протоколі від 13березня 1773 року, складеному між поміщиками Перені Ференцем і Перені Імре, з одної сторони, говориться про введення урбанії в селі Хижа з 5 травня 1774 року. В протоколі вказуються повинності селян-кріпаків. Селяни повинні були ходити на панщину з березня місяця і працювати на оранці землі, зборі врожаю, на сінокосах, зборі винограду. Працювати з парою волів, а іноді і з двома парами, а також пішком (вручну). Кількість робочих днів визначена не була, працювали по потребам пана.
На селянських наділах в основному сіяли овес . селяни мали пасовища і луки. Вони одержували паливо і ліс для будівництва. На ярмарок (базар) ходили в Хуст.
Орні землі були неродючі, крім тих, які оброблялись тільки після вирубки лісу. Крім дев’ятини щорічно давали поміщику один мішок зерна, десять яєць і один форинт грошима.
Барон Ференц Перені мав у селі трьох кріпаків, чотирьох желярів з будинками і одного желяра без будинку. Барон Імре Перені мав у селі шість кріпаків і одного желяра. Олександр Перені мав двох кріпаків.
Сім’я графа Перені мала в селі одного кріпака. В селі жив і один лібертінус, тобто, особа, звільнена від кріпацтва на прізвище Фаркаш Степан. Який займався землеробством. Дворян в селі не було.
Були випадки, коли селяни за гроші могли звільнитися від урбаніальних повинностей . Так, наприклад , кріпак Івашко Дьердь, заплатив 60 німецьких (рейнських) форинтів поміщику Ференцу Перені, за що той звільнив Івашку і його сім’ю від урбаріальних повинностей, строком на шість років.
Семеро кріпаків мали виноградники на горі «Гурка», що належала барону Перені. За користування землею зобов’язував селян виконувати різні повинності на користь пана.
Часті неврожаї призводили до ще більшого зубожіння селян. Вони не в змозі були заплатити всіх податків. Так, за три роки з 1812по 1815роки жителі села заборгували орендатору Фекете Фрід фіркашу 265рейнських форинтів і 58крейцарів: Богаш Янош-13, 46; пелехач Ласло -9, 20; Івашко де метро- 10,20; Пруніца Іштван- 19, Продан Янош-6; гайнош Янош-3,50 і інші.
В кінці ХІХ і на початку ХХст., селяни села Хижа терпіли безземелля і малоземелля. Це в значній мірі було наслідком запровадженням так званих «комасацій»-земельного врегулювання. При якому, під виглядом відокремлення поміщицьких земель від селянських. Захоплювались непридатні до обробітку землі , зменшувались наділи, а то і просто відбиралась вся земля.
Негативний вплив на становище населення села мало посилене впровадження урядом Угорщини жорсткої мадяризації, це робилося шляхом широкого впровадження угорської мови як обов’язкового предмету в школі, мова місцевого населення все більше ставала другорядним предметом і викладалась 1-2год. на тиждень.
Учні 4-го класу 1941рік.
(фото Поп В.)
За слуханнями про затвердження організації сільськогосподарської артілі імені Мічуріна в селі Хижа. Виконкомом Севлюшської Окружної Ради депутатів трудящих було ухвалено:
1. Зареєструвати організацію сільськогосподарської артілі імені Мічуріна.
2. Зареєструвати статут сільськогосподарської артілі імені Мічуріна в селі Хижа під №51.
3. Затвердити головою ревізійної комісії товариша Бордока івана Федоровича та членом Микиту Батина.
4. Поручити окружному відділу сільськогосподарської артілі Стобецькому вислати землевпорядчика в село Хижа для відводу землі сільськогосподарській артілі імені Чапаєва на площі 75га.
5. Закріпити за сільськогосподарською артіллю комунальний сарай в селі Хижа на садибі фари.
6. Контору колгоспу тимчасово розмістити в будинку фари.
У другій половині 1949 року в селі почався запис селян у колгоспи. Першими усуспільнили своє майно Барнічка Михайло Михайлович, Фегер Іван Іванович, Вольф Мартин Хаймович, Палінчак Іван Олексійович , Богаш Олексій Васильвич.
Разом з усуспільненням землі до колгоспу приєднували знаряддя праці, які відібрали від селян. Станом на 7 квітня 1949 року колгосп імені Мічуріна в селі Хижа мав 4 дерев’яні повозки(вози), 3 дерев’яні плуги, 4 дерев’яні борони, 3 моторні двигуни(3 кінські сили), 1 ручну віялку, 1 молотарку до двигуна, 2 коней, 2 волів.
За річним звітом за 1949 рік в колгосп вступило 28 дворів із 42 існуючих 55 робітників. Було посіяно в 1949 році зернових 30,90 га, а зібрано 446,03 центнера. Картоплі засаджено 6,8 га, зібрано 180 центнерів.
У результаті наполегливої праці трудівників, уже на 1949 рік прибуток колгоспу склав 14495,03 крб.
Всього за колгоспом станом на 1 січня 1950 року було закріплено землі в безстрокове користування 820 га, в тому числі 350 га орної землі, з неї ріллі -320 га, під садами і виноградниками -32 га.
Вся робота колгоспників була спрямована на виконання семирічного плану. Курівництво колгоспу намагалось всіма засобами його виконати, і йому це вдалося . За звітом 1959 року, в селі Хижа було 258 дворів, членів колгоспу нараховувалось 508, з них працездатних-418. Прибуток за 1959 рік склав 845097крб.
Найбільш цікавими є дані за 1960-65 роки. Саме в ці роки відбулося укрупнення колгоспу 4 травня 1960 року ліквідаційна комісія в складі голови колгоспу Котей С.Н. та членів комісії бухгалтера Гук В., представника виноградівського райсполкому Мушки В.В. і директора винсавхозу ім.. Шевченка Калмешка А. склали акт про приєднання колгоспу ім. Мічуріна до Королівського колгоспу ім. Шевченка.
Важливу роль у перетворенні сільського господарства відіграли машино-тракторні станції. Держава постійно поповнювала колгоспи новою сучасною технікою. У 1960 році хижанський колгосп отримав нові автомашини, трактори, сільськогосподарські машини на суму 61136 крб.
У сільському господарстві дедалі ширше почали застосовувати електроенергію, збільшувалося використання мінеральних добрив. Уся робота сприяла зростанню врожайності сільськогосподарських культур, кращому розвитку тваринництва, садівництва та виноградарства.
Сільське господарство в наступні 1965-1985 роки в селі Хижа розвивалось подібно до загальноукраїнського. Колгоспи та радгоспи не могли нагодувати міського споживача, внаслідок чого виникав дефіцит товарів. Зменшення фондовіддачі пояснювалось неефективністю самої системи колгоспного виробництва, яка була позбавлена реального господаря.
Соціально-економічний розвиток села Хижа за радянських часів.
Після возз’єднання Закарпаття з радянською Україною, встановлювався радянський суспільний лад. Однак, слід відмітити, що в радянському ладові з перших днів його існування закарпатці побачили його страшну ваду - сталінський тоталітарний режим. Головним шляхом переходу трудового селянства Закарпаття на соціалістичні рейки господарювання, як і в східних областях України, був колгоспний лад.За слуханнями про затвердження організації сільськогосподарської артілі імені Мічуріна в селі Хижа. Виконкомом Севлюшської Окружної Ради депутатів трудящих було ухвалено:
1. Зареєструвати організацію сільськогосподарської артілі імені Мічуріна.
2. Зареєструвати статут сільськогосподарської артілі імені Мічуріна в селі Хижа під №51.
3. Затвердити головою ревізійної комісії товариша Бордока івана Федоровича та членом Микиту Батина.
4. Поручити окружному відділу сільськогосподарської артілі Стобецькому вислати землевпорядчика в село Хижа для відводу землі сільськогосподарській артілі імені Чапаєва на площі 75га.
5. Закріпити за сільськогосподарською артіллю комунальний сарай в селі Хижа на садибі фари.
6. Контору колгоспу тимчасово розмістити в будинку фари.
У другій половині 1949 року в селі почався запис селян у колгоспи. Першими усуспільнили своє майно Барнічка Михайло Михайлович, Фегер Іван Іванович, Вольф Мартин Хаймович, Палінчак Іван Олексійович , Богаш Олексій Васильвич.
Разом з усуспільненням землі до колгоспу приєднували знаряддя праці, які відібрали від селян. Станом на 7 квітня 1949 року колгосп імені Мічуріна в селі Хижа мав 4 дерев’яні повозки(вози), 3 дерев’яні плуги, 4 дерев’яні борони, 3 моторні двигуни(3 кінські сили), 1 ручну віялку, 1 молотарку до двигуна, 2 коней, 2 волів.
За річним звітом за 1949 рік в колгосп вступило 28 дворів із 42 існуючих 55 робітників. Було посіяно в 1949 році зернових 30,90 га, а зібрано 446,03 центнера. Картоплі засаджено 6,8 га, зібрано 180 центнерів.
У результаті наполегливої праці трудівників, уже на 1949 рік прибуток колгоспу склав 14495,03 крб.
Всього за колгоспом станом на 1 січня 1950 року було закріплено землі в безстрокове користування 820 га, в тому числі 350 га орної землі, з неї ріллі -320 га, під садами і виноградниками -32 га.
Вся робота колгоспників була спрямована на виконання семирічного плану. Курівництво колгоспу намагалось всіма засобами його виконати, і йому це вдалося . За звітом 1959 року, в селі Хижа було 258 дворів, членів колгоспу нараховувалось 508, з них працездатних-418. Прибуток за 1959 рік склав 845097крб.
Найбільш цікавими є дані за 1960-65 роки. Саме в ці роки відбулося укрупнення колгоспу 4 травня 1960 року ліквідаційна комісія в складі голови колгоспу Котей С.Н. та членів комісії бухгалтера Гук В., представника виноградівського райсполкому Мушки В.В. і директора винсавхозу ім.. Шевченка Калмешка А. склали акт про приєднання колгоспу ім. Мічуріна до Королівського колгоспу ім. Шевченка.
Важливу роль у перетворенні сільського господарства відіграли машино-тракторні станції. Держава постійно поповнювала колгоспи новою сучасною технікою. У 1960 році хижанський колгосп отримав нові автомашини, трактори, сільськогосподарські машини на суму 61136 крб.
У сільському господарстві дедалі ширше почали застосовувати електроенергію, збільшувалося використання мінеральних добрив. Уся робота сприяла зростанню врожайності сільськогосподарських культур, кращому розвитку тваринництва, садівництва та виноградарства.
Сільське господарство в наступні 1965-1985 роки в селі Хижа розвивалось подібно до загальноукраїнського. Колгоспи та радгоспи не могли нагодувати міського споживача, внаслідок чого виникав дефіцит товарів. Зменшення фондовіддачі пояснювалось неефективністю самої системи колгоспного виробництва, яка була позбавлена реального господаря.
Суспільний лад.
Однак, слід відмітити, що в радянському ладові з перших днів його існування закарпатці побачили його страшну ваду - сталінський тоталітарний режим. Головним шляхом переходу трудового селянства Закарпаття на соціалістичні рейки господарювання, як і в східних областях України, був колгоспний лад.
За слуханнями про затвердження організації сільськогосподарської артілі імені Мічуріна в селі Хижа. Виконкомом Севлюшської Окружної Ради депутатів трудящих було ухвалено:
1. Зареєструвати організацію сільськогосподарської артілі імені Мічуріна.
2. Зареєструвати статут сільськогосподарської артілі імені Мічуріна в селі Хижа під №51.
3. Затвердити головою ревізійної комісії товариша Бордока івана Федоровича та членом Микиту Батина.
4. Поручити окружному відділу сільськогосподарської артілі Стобецькому вислати землевпорядчика в село Хижа для відводу землі сільськогосподарській артілі імені Чапаєва на площі 75га.
5. Закріпити за сільськогосподарською артіллю комунальний сарай в селі Хижа на садибі фари.
6. Контору колгоспу тимчасово розмістити в будинку фари.
У другій половині 1949 року в селі почався запис селян у колгоспи. Першими усуспільнили своє майно Барнічка Михайло Михайлович, Фегер Іван Іванович, Вольф Мартин Хаймович, Палінчак Іван Олексійович , Богаш Олексій Васильвич.
Разом з усуспільненням землі до колгоспу приєднували знаряддя праці, які відібрали від селян. Станом на 7 квітня 1949 року колгосп імені Мічуріна в селі Хижа мав 4 дерев’яні повозки(вози), 3 дерев’яні плуги, 4 дерев’яні борони, 3 моторні двигуни(3 кінські сили), 1 ручну віялку, 1 молотарку до двигуна, 2 коней, 2 волів.
За річним звітом за 1949 рік в колгосп вступило 28 дворів із 42 існуючих 55 робітників. Було посіяно в 1949 році зернових 30,90 га, а зібрано 446,03 центнера. Картоплі засаджено 6,8 га, зібрано 180 центнерів.
У результаті наполегливої праці трудівників, уже на 1949 рік прибуток колгоспу склав 14495,03 крб.
Всього за колгоспом станом на 1 січня 1950 року було закріплено землі в безстрокове користування 820 га, в тому числі 350 га орної землі, з неї ріллі -320 га, під садами і виноградниками -32 га.
Вся робота колгоспників була спрямована на виконання семирічного плану. Курівництво колгоспу намагалось всіма засобами його виконати, і йому це вдалося . За звітом 1959 року, в селі Хижа було 258 дворів, членів колгоспу нараховувалось 508, з них працездатних-418. Прибуток за 1959 рік склав 845097крб.
Найбільш цікавими є дані за 1960-65 роки. Саме в ці роки відбулося укрупнення колгоспу 4 травня 1960 року ліквідаційна комісія в складі голови колгоспу Котей С.Н. та членів комісії бухгалтера Гук В., представника виноградівського райсполкому Мушки В.В. і директора винсавхозу ім.. Шевченка Калмешка А. склали акт про приєднання колгоспу ім. Мічуріна до Королівського колгоспу ім. Шевченка.
Важливу роль у перетворенні сільського господарства відіграли машино-тракторні станції. Держава постійно поповнювала колгоспи новою сучасною технікою. У 1960 році хижанський колгосп отримав нові автомашини, трактори, сільськогосподарські машини на суму 61136 крб.
У сільському господарстві дедалі ширше почали застосовувати електроенергію, збільшувалося використання мінеральних добрив. Уся робота сприяла зростанню врожайності сільськогосподарських культур, кращому розвитку тваринництва, садівництва та виноградарства.
Сільське господарство в наступні 1965-1985 роки в селі Хижа розвивалось подібно до загальноукраїнського. Колгоспи та радгоспи не могли нагодувати міського споживача, внаслідок чого виникав дефіцит товарів. Зменшення фондовіддачі пояснювалось неефективністю самої системи колгоспного виробництва, яка була позбавлена реального господаря.
(фото Палінчак )
Загалом колгоспна система мала і переваги і недоліки. Та перевага її досить вагомо позначилася на соціально-економічному розвитку селі.
Історія освіти в селі Хижа починається з відкриття школи в 1867 році. Це був невеликий будинок на невисокому горбку з одним класним приміщенням та однією кімнатою для вчителя. Першим учителем був сільський дяк Чорба Іван. Фінансування школи в селі проводилось за рахунок коштів населення, що надходили у вигляді «шкільного податку» в розмірі 70крейцерів на рік від кожної сім’ї.
В 1880році було збудовано нову школу площею 70 кв.м. На період будівництва учні продовжували навчання у Великотарнянській школі.
У новій Малотарнянській школі почали працювати вчителі з відповідною освітою: Станканиць М.(1880-1888 р.р.), Петенько І.(1888-1889 р.р.), Гайдук Ш.(1889-1898р.р.), Довжан П.(1898-1902р.р.). Всі учні навчалися в одному приміщенні. Клас був різновіковий. Є дані про кількісний склад учнів у школі за період з 1880 по 1903роки. Тоді пересічно навчалося 27до 60учнів. Школа була тоді церковною . П’ять днів на тиждень учні навчалися угорською мовою і тільки один день – рідною.
З 1908року вчителем працювали: Бровді І., Чейпеш І..
За Чехословацької влади навчання велося рідною мовою. Вчителем був Медвідь М. У класі нараховувалось до 60 дітей різного віку. З 1931 року вчителем було призначено Гінцака Ю., який пропрацював по 1947 рік . Під кінець чехословацького правління кількість учнів збільшилося до 110, що призвело до залучення кількості вчителів. Разом з Гінцаком працювали Громовчук І., Продан І., Мінчич П.. В той час поряд з вивченням чеської мови увага зверталась і на вивчення рідної мови.
За час угорської окупації в селі залишилась школа з українською мовою навчання, однак деякі предмети велися угорською. До 1944 року в селі не було жодного жителя з вищою освітою і лише двоє – Богаш І. М. та Батин В.П. мали середню освіту і працювала.
Фото учні 1941року.
(фото Поп В.)
24-25серпня в Севлюші відбулася учительська конференція на якій виступив інспектор окружних шкіл з доповіддю, у якій порушив слідуючі питання:
1. Доповідь про боротьбу за грамотність учнів.
2. Доповідь про навчальні плани і програми.
3. Доповідь про позакласну та позашкільну освіту.
На конференції уповноваженим у справах освіти Народної Ради Закарпатського управління було видано розпорядження про відкриття 20 квітня 1946 року школи в селі Хижа.
З метою розгортання широкої масової культурно-освітньої роботи серед робітників, селян і трудової інтелігенції Закарпатської України секретаріат ЦККПЗУ ухвалив:
1. Організувати до кінця 1945 року мережу культурно-освітніх установ в центрі та по округах Закарпатської України.
2. Побудувати 3 сільські клуби на округ.
3. Заснувати 43 хати – читальні.
Проводилась також підготовка нових кадрів для керівництва суспільно – політичним життям. Зміцнення партійних, комсомольських та профспілкових організацій. Заходи по впровадженню освіти в селі Хижа були важливими, бо більша частина селян була неписьменною.
У 1949році початкову школу було реорганізовано у семирічну. Першим її директором став Драб Федір Васильович, який мав педагогічну освіту, заступником був Кіш С.Ю.
З 1950року директором школи був Богаш Іван Ів. , Його заступниками: Тимканич С.М., а з 1952року Барнічко М.М.. Внаслідок відкриття семирічної школи в 1951-52 роках в ній вже навчалося 281учень. Навчання проводилося безкоштовно на рідній мові. В школі працювало 14 вчителів, серед яких слід згадати: Гінцака Ю.М. , Мінчік П.І., Терещенко Г.О., Січа К.І..
У квітні 1946 року в селі відкрито першу хату читальну де працює Гінцак Ю.М. З липня 1948 року її було перейменовано на бібліотеку і першим завідуючим став Пруніца М. А.. Поступово зростає інтерес до книги. З кожним днем зростає число читачів бібліотеки, особливо завдяки діяльності бібліотекаря Турцанаш Ганни Федорівни. На 1951 рік бібліотека нараховувала 2800 книг. Проте більшість книг була переважно комуністичного спрямування, що мало відволікти населення від праць українських письменників, які не схвалював режим , що склався.
В 1947 році в селі відкрито фельдшерсько-акушерський пункт, де всім надається безкоштовна медична допомога. Першим Фельдшером була Абраамова Катерина.
За слуханнями про затвердження організації сільськогосподарської артілі імені Мічуріна в селі Хижа. Виконкомом Севлюшської Окружної Ради депутатів трудящих було ухвалено:
1. Зареєструвати організацію сільськогосподарської артілі імені Мічуріна.
2. Зареєструвати статут сільськогосподарської артілі імені Мічуріна в селі Хижа під №51.
3. Затвердити головою ревізійної комісії товариша Бордока івана Федоровича та членом Микиту Батина.
4. Поручити окружному відділу сільськогосподарської артілі Стобецькому вислати землевпорядчика в село Хижа для відводу землі сільськогосподарській артілі імені Чапаєва на площі 75га.
5. Закріпити за сільськогосподарською артіллю комунальний сарай в селі Хижа на садибі фари.
6. Контору колгоспу тимчасово розмістити в будинку фари.
У другій половині 1949 року в селі почався запис селян у колгоспи. Першими усуспільнили своє майно Барнічка Михайло Михайлович, Фегер Іван Іванович, Вольф Мартин Хаймович, Палінчак Іван Олексійович , Богаш Олексій Васильвич.
Разом з усуспільненням землі до колгоспу приєднували знаряддя праці, які відібрали від селян. Станом на 7 квітня 1949 року колгосп імені Мічуріна в селі Хижа мав 4 дерев’яні повозки(вози), 3 дерев’яні плуги, 4 дерев’яні борони, 3 моторні двигуни(3 кінські сили), 1 ручну віялку, 1 молотарку до двигуна, 2 коней, 2 волів.
За річним звітом за 1949 рік в колгосп вступило 28 дворів із 42 існуючих 55 робітників. Було посіяно в 1949 році зернових 30,90 га, а зібрано 446,03 центнера. Картоплі засаджено 6,8 га, зібрано 180 центнерів.
У результаті наполегливої праці трудівників, уже на 1949 рік прибуток колгоспу склав 14495,03 крб.
Всього за колгоспом станом на 1 січня 1950 року було закріплено землі в безстрокове користування 820 га, в тому числі 350 га орної землі, з неї ріллі -320 га, під садами і виноградниками -32 га.
Вся робота колгоспників була спрямована на виконання семирічного плану. Курівництво колгоспу намагалось всіма засобами його виконати, і йому це вдалося . За звітом 1959 року, в селі Хижа було 258 дворів, членів колгоспу нараховувалось 508, з них працездатних-418. Прибуток за 1959 рік склав 845097крб.
Найбільш цікавими є дані за 1960-65 роки. Саме в ці роки відбулося укрупнення колгоспу 4 травня 1960 року ліквідаційна комісія в складі голови колгоспу Котей С.Н. та членів комісії бухгалтера Гук В., представника виноградівського райсполкому Мушки В.В. і директора винсавхозу ім.. Шевченка Калмешка А. склали акт про приєднання колгоспу ім. Мічуріна до Королівського колгоспу ім. Шевченка.
Важливу роль у перетворенні сільського господарства відіграли машино-тракторні станції. Держава постійно поповнювала колгоспи новою сучасною технікою. У 1960 році хижанський колгосп отримав нові автомашини, трактори, сільськогосподарські машини на суму 61136 крб.
У сільському господарстві дедалі ширше почали застосовувати електроенергію, збільшувалося використання мінеральних добрив. Уся робота сприяла зростанню врожайності сільськогосподарських культур, кращому розвитку тваринництва, садівництва та виноградарства.
Сільське господарство в наступні 1965-1985 роки в селі Хижа розвивалось подібно до загальноукраїнського. Колгоспи та радгоспи не могли нагодувати міського споживача, внаслідок чого виникав дефіцит товарів. Зменшення фондовіддачі пояснювалось неефективністю самої системи колгоспного виробництва, яка була позбавлена реального господаря.
(фото Палінчак )
Загалом колгоспна система мала і переваги і недоліки. Та перевага її досить вагомо позначилася на соціально-економічному розвитку селі.
Соціально-культурний розвиток села Хижа.
Поряд з змінами в сільському господарстві, відбуваються важливі події в галузі культури, освіти, охорони здоров’я хижан.Історія освіти в селі Хижа починається з відкриття школи в 1867 році. Це був невеликий будинок на невисокому горбку з одним класним приміщенням та однією кімнатою для вчителя. Першим учителем був сільський дяк Чорба Іван. Фінансування школи в селі проводилось за рахунок коштів населення, що надходили у вигляді «шкільного податку» в розмірі 70крейцерів на рік від кожної сім’ї.
В 1880році було збудовано нову школу площею 70 кв.м. На період будівництва учні продовжували навчання у Великотарнянській школі.
У новій Малотарнянській школі почали працювати вчителі з відповідною освітою: Станканиць М.(1880-1888 р.р.), Петенько І.(1888-1889 р.р.), Гайдук Ш.(1889-1898р.р.), Довжан П.(1898-1902р.р.). Всі учні навчалися в одному приміщенні. Клас був різновіковий. Є дані про кількісний склад учнів у школі за період з 1880 по 1903роки. Тоді пересічно навчалося 27до 60учнів. Школа була тоді церковною . П’ять днів на тиждень учні навчалися угорською мовою і тільки один день – рідною.
З 1908року вчителем працювали: Бровді І., Чейпеш І..
За Чехословацької влади навчання велося рідною мовою. Вчителем був Медвідь М. У класі нараховувалось до 60 дітей різного віку. З 1931 року вчителем було призначено Гінцака Ю., який пропрацював по 1947 рік . Під кінець чехословацького правління кількість учнів збільшилося до 110, що призвело до залучення кількості вчителів. Разом з Гінцаком працювали Громовчук І., Продан І., Мінчич П.. В той час поряд з вивченням чеської мови увага зверталась і на вивчення рідної мови.
За час угорської окупації в селі залишилась школа з українською мовою навчання, однак деякі предмети велися угорською. До 1944 року в селі не було жодного жителя з вищою освітою і лише двоє – Богаш І. М. та Батин В.П. мали середню освіту і працювала.
Фото учні 1941року.
(фото Поп В.)
24-25серпня в Севлюші відбулася учительська конференція на якій виступив інспектор окружних шкіл з доповіддю, у якій порушив слідуючі питання:
1. Доповідь про боротьбу за грамотність учнів.
2. Доповідь про навчальні плани і програми.
3. Доповідь про позакласну та позашкільну освіту.
На конференції уповноваженим у справах освіти Народної Ради Закарпатського управління було видано розпорядження про відкриття 20 квітня 1946 року школи в селі Хижа.
З метою розгортання широкої масової культурно-освітньої роботи серед робітників, селян і трудової інтелігенції Закарпатської України секретаріат ЦККПЗУ ухвалив:
1. Організувати до кінця 1945 року мережу культурно-освітніх установ в центрі та по округах Закарпатської України.
2. Побудувати 3 сільські клуби на округ.
3. Заснувати 43 хати – читальні.
Проводилась також підготовка нових кадрів для керівництва суспільно – політичним життям. Зміцнення партійних, комсомольських та профспілкових організацій. Заходи по впровадженню освіти в селі Хижа були важливими, бо більша частина селян була неписьменною.
У 1949році початкову школу було реорганізовано у семирічну. Першим її директором став Драб Федір Васильович, який мав педагогічну освіту, заступником був Кіш С.Ю.
З 1950року директором школи був Богаш Іван Ів. , Його заступниками: Тимканич С.М., а з 1952року Барнічко М.М.. Внаслідок відкриття семирічної школи в 1951-52 роках в ній вже навчалося 281учень. Навчання проводилося безкоштовно на рідній мові. В школі працювало 14 вчителів, серед яких слід згадати: Гінцака Ю.М. , Мінчік П.І., Терещенко Г.О., Січа К.І..
У квітні 1946 року в селі відкрито першу хату читальну де працює Гінцак Ю.М. З липня 1948 року її було перейменовано на бібліотеку і першим завідуючим став Пруніца М. А.. Поступово зростає інтерес до книги. З кожним днем зростає число читачів бібліотеки, особливо завдяки діяльності бібліотекаря Турцанаш Ганни Федорівни. На 1951 рік бібліотека нараховувала 2800 книг. Проте більшість книг була переважно комуністичного спрямування, що мало відволікти населення від праць українських письменників, які не схвалював режим , що склався.
В 1947 році в селі відкрито фельдшерсько-акушерський пункт, де всім надається безкоштовна медична допомога. Першим Фельдшером була Абраамова Катерина.
У селі працює також родильний будинок.
На протязі десятиріч рідким явищем було індивідуальне будівництво селян. Але протягом 1945-64 років близько 20селянських родин побудували або перебудували будинки за більш новим вдосконаленим планом.
На 1961рік в селі нараховувалось 316 дворів, в яких проживало всього 1346 чоловік, зних 224 учні. На 1965 рік кількість дворів зросла до 363, кількість жителів збільшилася на 168 чоловік, учнів, які відвідували школу , нараховувалось 268 дітей. До 1960 року в селі нараховувалось сім чоловік з вищою освітою та 49 осіб мали середню освіту.
У 1960 році семирічну школу було реорганізовано у восьмирічну школу. Вона займала три корпуси з сімома класними приміщеннями.
(фото Поп Віри)
Учні початкової Хижанської школи 1961 рік . Вчитель Палінчак І. Ю.
У 1965 році в селі відкрито магазин.
На протязі десятиріч рідким явищем було індивідуальне будівництво селян. Але протягом 1945-64 років близько 20селянських родин побудували або перебудували будинки за більш новим вдосконаленим планом.
На 1961рік в селі нараховувалось 316 дворів, в яких проживало всього 1346 чоловік, зних 224 учні. На 1965 рік кількість дворів зросла до 363, кількість жителів збільшилася на 168 чоловік, учнів, які відвідували школу , нараховувалось 268 дітей. До 1960 року в селі нараховувалось сім чоловік з вищою освітою та 49 осіб мали середню освіту.
У 1960 році семирічну школу було реорганізовано у восьмирічну школу. Вона займала три корпуси з сімома класними приміщеннями.
(фото Поп Віри)Учні початкової Хижанської школи 1961 рік . Вчитель Палінчак І. Ю.
У 1965 році в селі відкрито магазин.
Не можна також не згадати принизливу політику радянської влади, щодо ви креслення релігії, церкви з духовного життя народу. На території сьогоднішнього села знаходяться два храми, які відвідують вірники православної та греко-католицької християнських конфесій.
Церква св. Великомученика Дмитра 1872 р.
У 1751 р. згадано дерев’яну церкву св. Дмитра в поганому стані, вкриту соломою, забезпечену малими образами та одним дзвоном.
У 1775 р. Мала Тарна є філією Великої Тарни (нині Тарна-Маре в Румунії). Тоді ж згадують стару дерев’яну церкву, збудовану парафіянами з могутніх брусів. Струнка мурована церква базилічної форми постала завдяки самовідданій праці й організаторським здібностям місцевого пароха о.Василя Воленського та працьовитості і жертовності його вірників. Нові дзвони, куплені зусиллям кураторів Василя Філея, Василя Батина та дяка
Церква св. Великомученика Дмитра 1872 р.
У 1751 р. згадано дерев’яну церкву св. Дмитра в поганому стані, вкриту соломою, забезпечену малими образами та одним дзвоном.
У 1775 р. Мала Тарна є філією Великої Тарни (нині Тарна-Маре в Румунії). Тоді ж згадують стару дерев’яну церкву, збудовану парафіянами з могутніх брусів. Струнка мурована церква базилічної форми постала завдяки самовідданій праці й організаторським здібностям місцевого пароха о.Василя Воленського та працьовитості і жертовності його вірників. Нові дзвони, куплені зусиллям кураторів Василя Філея, Василя Батина та дяка
В. Філея, посвятили 2 лютого 1937 р. двір з кам’яним хрестом 1907 р. оточений добре збереженою кам’яною огорожею. Останній ремонт зроблено в 1991 р.
Покращився благоустрій села. Було відкрито лазню, покращено планування будинку Сільської ради, щоденно в село листоноша приносить більше 100 газет тільки на індивідуальні підписки.
Два десятиліття «застою» характеризуються стрімким наростанням русифікації в усіх сферах культурного життя .
У 70 роках відбувся перехід до загальної середньої освіти. У цей час абсолютна більшість тих , хто закінчував восьмий клас продовжували навчання або в старших класах, або в середніх спеціальних навчальних закладах-технікумах.
Хижанська школа мала лише 8 класів, подальше навчання учні продовжували в школі сусіднього села Черна , де було 10 класів.
З кожним роком збільшувався книжковий фонд бібліотеки . у 1980 році він становить 8400 томів різноманітної літератури.
Зростають народні таланти.
Народний колектив 1982 року.
(фото Поп Віри В.)
Покращився благоустрій села. Було відкрито лазню, покращено планування будинку Сільської ради, щоденно в село листоноша приносить більше 100 газет тільки на індивідуальні підписки.
Два десятиліття «застою» характеризуються стрімким наростанням русифікації в усіх сферах культурного життя .
У 70 роках відбувся перехід до загальної середньої освіти. У цей час абсолютна більшість тих , хто закінчував восьмий клас продовжували навчання або в старших класах, або в середніх спеціальних навчальних закладах-технікумах.
Хижанська школа мала лише 8 класів, подальше навчання учні продовжували в школі сусіднього села Черна , де було 10 класів.
З кожним роком збільшувався книжковий фонд бібліотеки . у 1980 році він становить 8400 томів різноманітної літератури.
Зростають народні таланти.
Народний колектив 1982 року.
(фото Поп Віри В.)
Немає коментарів:
Дописати коментар