День Державного прапора України.
Наш прапор – це могутній та унікальний образ, який об'єднує нас в боротьбі за свободу і незалежність. Він став втіленням волі та незламності, радості та болю, підтримки та скорботи, боротьби та спротиву.
Шануймо силу і відданість всіх, хто боронить нашу землю та допомагає наближати перемогу. Будьмо гідними їхнього подвигу. Цінуймо честь належати до нації, чий стяг уособлює безмежність неба та щедрість землі.
Нехай український прапор завжди залишається незмінним символом нашої гідності, єдності та віри у майбутнє. Нехай він завжди нагадує, що ми здатні подолати будь-які виклики.
З Днем Державного прапора! Слава Україні!
"Не я пишу, то мною пише Бог..." , - сказав колись Дмитро Дмитрович Кремінь .
Людині життя дається тільки один раз, та чомусь геніям судилося прожити його не надто довго.
Сьогодні, 21 серпня, виповнилося б 70 років видатному українському поету, журналісту, перекладачу, лавреату Державної премії України імені Тараса Шевченка Дмитрові Креміню (1953–2019).
Народився на Закарпатті, закінчив Ужгородський університет, звідки його, талановитого поета-нонконформіста, відправили «за розподілом» до Казанківської школи № 2 викладачем української мови і літератури. Після виходу першої збірки «Травнева арка» (1978) та переїзду до Миколаєва, викладання в педінституті й роботі в обласній літстудії «Джерела» були десятки інших книжок віршів, одна з яких – «Пектораль» (1997) – удостоєна найвищої в Україні Шевченківської премії (1999) – останньої Державної у ХХ столітті, адже потім вона стала Національною.
Дмитро Кремінь – один із південних батьків української Незалежності. Як подвижник духовного відродження і національної культури він стояв біля джерел Народного руху, Товариства української мови та «Просвіти», українськомовної преси, школи і телебачення. За його сприяння видавалися газети «Чорноморія» і «Рідне Прибужжя», часописи «Бузький Гард» і «Соборна вулиця».
Поет любив життя, шанував рідних, друкувався за кордоном і перекладав вірші сучасників.
"За життя побачили світ 27 збірок; він лауреат 9 престижних літературних премій, серед яких — Шевченківська. Проживши достойно 65 років, пішов у засвіти, але залишив по собі велику творчу спадщину та світлу пам'ять. Кажуть: людина живе доти, доки про неї пам’ятають.
