Привітати хижанських прикордонників з нагоди їх свята – Дня прикордонника прийшли учні Хижанської ЗОШ І-ІІІст.,працівники культури та бібліотеки з св'ятковим концертом .
Учні старших класів Хижанської ЗОШ взяли участь в випробовувальних конкурсах організованих прикордонниками.Перерахувати предмети на столі -1конкурс.
Кидання гранати 2конкурс:
Розпізнати сліди -3конкурс:
Підтягування на турниках-4конкурс:
5 конкурс -розібрати і скласти автомат.
Переможців було нагороджено грамотами і солодким подарунком.
Вітаємо прикордонників з професійним святом !
Бажаємо здоров'я, міцності духу, ясності думок та відданості присязі і рідній державі. Нехай все у Вас буде добре!
У нашій історії до цієї теми надається величезне значення. Прикордонник - один з перших, хто стоїть на шляху до збереження спокою, благополуччя та цілісності нашого суспільства. Їх подвигам і самовідданості присвячено не мало публікацій. Про їх героїзм і кмітливість ходять справжні легенди. У цих легендах зберігається вагома частка правди, яка просто взята з життя, їх буднів, історії, традицій і фактів, що мають місце бути.
Професійне свято прикордонника , відзначається 28-го травня. Це не випадкова дата. У цей день Декретом Раднаркому, в далекому постреволюційному 1918-му році, була заснована Прикордонна охорона РРФСР і створено Головне управління державної прикордонної охорони нового соціального суспільства, окреслив на геополітичній карті тих років одне з найпотужніших і найбільших держав у світі - СРСР. Це була гігантська держава, що зайняла в наслідку одну шосту частину суші. На охорону її суверенних кордонів було поставлено колосальну кількість зусиль і в переважній більшості вони повністю виправдалися.
Віддаючи данину поваги до всіх, хто ніс і зараз продовжує нести прикордонну службу, охороняючи наш мир і спокій, професійне свято прикордонників в багатьох країнах колишнього Радянського Союзу закріплено відповідними Указами та постановами на законодавчому рівні. В Україні День прикордонника закріплений Указом Президента нашої незалежної України № 308, датованим 25-м травня 1992-го року, а пізніше Указом Президента України № 431/2003 від 21-го травня 2003 го року.
Село Хижа знаходиться на кордоні з Румунією. Історія його возз’єднання з українськими селами Закарпаття була важкою і тернистою. В 1919 році за результатами Сен-Жерменського договору село було розділено між двома державами: нижня його частина(Тарна Маре) відійшла до Румунії, а верхня – Кіш Тарна(теперішня Хижа) - до Чехословаччини . Село розділили . За міжнародними угодами межі кордону між Румунією та Чехословаччиною були такими, якими є сьогодні між Україною та Румунією. Але на території Угочанського комітату в той час у районі сіл Тарна - Хижа виник конфлікт і досить серйозний. Справа в тім, що румуномовне населення Тарни та інших румунських сіл Угочанського комітату ні за яких обставин не хотілися залишатися у складі цього адміністративного регіону. Рух за інтереси румунів очолив місцевий священник із Тарни Атанасі Дорош і домігся того, що міжнародні дипломатичні місії погодилися на основі заяв і підписів людей перенести кордон за межі села Нодь Тарна в урочище Корнет. При таких обставинах більшість українських дворогосподарств у с. Кіш Тарна ( Хижа) опинилася в Румуніі. І тоді староста села Палінчак Іван очолив рух за приєднання урочища Корнет до Угочанського комітату Чехословаччини. До пропозиції місцевих активістів прислухалися керівники Угочанського комітату. Представники Румунії та Чехословаччини дану ситуацію розв’язували дипломатично на Парижській конференції 4.05.1921 року і підписали відповідні протоколи між Чехословаччиною і Румунією в Празі. За цією домовленістю 5 сіл із Угочанського комітату було віддано Румунії із населенням 10 тис.800 чоловік , а румуни відпустили чехам 3 села Угочанського комітату ( Нодь Паладь, Фертешолмоші, Оклі) з чисельністю 3 тис.112 чоловік. Спільна державна комісія мала визначити межі кордону і цим стимулювати ситуацію на позитивні відносини.
ПІД ЧАС ПОДІЛУ СЕЛА ЛЮДИ КРИЧАЛИ Й ПЛАКАЛИ
Коли жителі урочища Корнет в с. Хижа ознайомилися із проектом смуги кордону, то знову забили тривогу, бо кордон від’єднував їх від рідних, а вони хотіли жити серед своїх. 30.06.1921 року о 10 годині ранку всі жителі населених пунктів в національних костюмах з церковними атрибутами вийшли на межу кордону. Із румунської сторони так само було багато народу, а також до цього були задіяні військові солдати. Об 11 годині дипломатична місія з Парижа, губернатор Підкарпатської Русі, міністри з Праги та високо посадовці прибули в район Тарни. Сільські голови з хлібом та сіллю зустрічали високих гостей. Прості люди, що були присутні тут, кричали і навіть плакали, бо частина їхньої землі залишалася за межами кордону. Вивчивши ситуацію на місці, вислухавши пропозиції сільських голів Кіш – Тарни та Нодь – Тарни комісія провела додаткове засідання у дворі місцевого священника в Тарні, щоб внести зміни, уточнення та пропозиції до протоколу. Засідання було бурхливим і публічним. Кожен мав можливість бачити і чути , як вирішується дана конфліктна ситуація. Після обіду відбулося урочисте підписання протоколу в присутності народу і військових. Гасла « Хай живе велика Румунія», та « Хай живе Чехословаччина» лунали над натовпом. Ніхто з присутніх у ці хвилини і не думав про наслідки цих подій, бо саме з цього дня було роз’єднано село Тарна Маре та Кіш Тарна і трьохсотлітню спільну історію прийдеться творити по – своєму. Щоб заспокоїти землевласників, до протоколу було внесено пропозицію про створення пропускного пункту на кордоні в районі Хижа – Теково. І родичі цивілізованим методом мали можливість відвідувати своїх рідних і не мати незручностей у спілкуванні. Даний пропускний пункт проіснував до 1944 року. А коли у наших селах була встановлена радянська влада , то його закрили. Кордон було обгороджено колючим дротом і встановлено суворий контроль прикордонників за ним. Так було засновано прикордонну заставу в с.Хижа.
Немає коментарів:
Дописати коментар