26 листопада, в День пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років, увесь український народ низько схиляє голову в знак жалоби за мільйонними жертвами тих років. Страшним лихоліттям відгукнувся Голодомор для кожної української родини, залишивши по собі глибоку духовну рану, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і його очевидців, і сучасне покоління.
Вшанувати пам’ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а, скоріше, задля наших дітей, які повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.
Хай пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
Бажаємо, щоб на столі українців завжди був хліб і до хліба, щоб ніколи у наших дітей не бачити голодних очей, щоб дитинство їх було щасливим і ситим, щоб наші люди завжди мали достаток, а держава була могутньою, процвітаючою і з високим рівнем добробуту.
Немає коментарів:
Дописати коментар