#ЮВІЛЕЙ_ПИСЬМЕННИКА

14 листопада 1912 р. народився Андрій Самійлович Малишко — видатний український поет, перекладач, літературний критик.

Творча спадщина поета має велике значення для формування нашого світогляду. “Поезія — це діло совісне, Не грайся з нею безпричинно. І не легкими переливами — Важкою кров'ю серце крушить …”(Вірш “Поезія”) . В тяжкі часи, що переживає Україна, думаєш, а чи такою її у майбутньому бачив А. Малишко? Думаючи про Україну, А. Малишко писав :" Я візьму твого смутку і горя важку половину У розтерзане, горде, нескорене серце моє! ".

Дивлячись на Україну сьогодні, в якому вона стані перебуває, чи витримало б серце поета, побачивши жахливі наслідки кривавого нашестя дикої орди ? А разом з тим нема сумніву, що Андрій Самійлович Малишко пишався б незламності духу українського народу в спротиві ворогові, та непохитній вірі в перемогу.

У багатьох його творчість насамперед асоціюється з чудовими піснями, на яких виросло не одно покоління. У піснях А. Малишка такі скарби почуттів, краси, тепло любові, що самі вони принесли поетові безсмертну славу поколінь не тільки українців, а багатьох любителів українською пісні .

Багато людей і Україні, і в світі вважають, що " Пісня про рушник" це НАРОДНА пісня (а це справжнє визнання для поета та композитора), нагадаємо, що це пісня на вірш поета Андрія Малишка, а музика Платона Майбороди .

Вірш, а потім пісня «Стежина», в якій А. Малишко дає роздуми над людським життям, згадує рідну стежину, з якої воно починається, якій немає ні кінця, ні повороту, що людина смертна, а народ живе вічно. Ця чудова лірична пісня, створена у співдружності з композитором Платоном Майбородою, супроводжувала — та й зараз супроводжуює — молодість цілих поколінь.

Слухаємо, читаємо, співаємо та насолоджуємось, та віддаємо данину пам’яті улюбленого українського поета Андрія Малишка.