Наші ветерани

Весна сорок першого року в Хижі гарна була .
Люди жили вже нівроку, садами вона вся цвіла.
По красивих вулицях Хижанських пролетіла чорна новина.
То на нашій Україні розпочалася війна.



В нашій рідній Україні серед великої кількості міст і сіл розташоване село Хижа. І це село –частина нашої великої Батьківщини. У кожного села своя доля і вона невід’ємна від долі нашої Вітчизни, від історії, від людського життя. Село наше-це земля наших предків, земля наших дітей і онуків. Воно поєднує покоління в одне ціле. Скільки пережило воно за своє існування скільки бачило.
Тяжкі випробування випали на односельчан у роки Великої Вітчизняної війни.24 червня 1941року розпочалася Велика Вітчизняна війна.В період фашистської окупації села, жителі приймали участь в партизанському русі. Особливо проявляє себе, як звязківець партизанів – Батин Михайло Петрович.
Використавши своє положення Батин М.П. підкуповує жандармів, користується довірою і авторитетом серед них, а сам виконує почесну справу. Часто в його будинку переховувались партизани. Він носив донесення партизанам  м. Хуст, допомагав переходити з одного місця в друге партизанам розвідуючи цінну інформацію від сп’янілих жандармів. Незадовго до визволення села ,цей мужній борець загинув від рук фашистів. Довго катували Батина М.П.,але він мовчав,від перенесених катувань обличчя Батина змінилось до невпізнаності. Смерть він зустрів стоячи. Розстріляли Батина в м. Хуст в червні 1944року.
Після звільнення села частина жителів пішла добровільно в ряди Червоної  армії,або Чехословацького корпусу. Серед них був Пруніца Олексій - його бойовий шлях розпочався під містом Красна,що під Дуклею, тут ішли великі бої. Артилерія в якій служив Пруніца Олексій сильним артилерійським вогнем подолала оборону противника, бій тривав чотири години і зрештою місто Литовський Мікулаш звільнили,але в Празі бійців зустрів, ще один опір фашистських військ. Бійці з великими боями звільнили місто Прагу.

Молнар Юрій Іванович 

Народився 8 квітня 1907року. Служив на четвертому українському фронті, визволяв міста в Чехії:Островську Мураву,місто Бельське, м. Новий Санч. На війні він був санітаром.


За свої бойові заслуги був нагороджений Орденом Великої Вітчизняної війни І-ст., ІІ-ст., ІІІ-ст. 13березня 1945року Молнара Юрія Івановича було поранено.
6травня 1945року-друге поранення.
Зустрів Велику Перемогу Молнар Ю.І. у Берліні. Літом 1945року повернувся додому. Помер ветеран Великої Вітчизняної війни 8 квітня 1967року.

Фегер Василь А. народився 19.12 1920р.


1жовтня 1941року призвали в армію. Служив у Кошицях, був ад’ютантом і при першій можливості перейшов лінію фронту до Радянської Армії,записався добровольцем до армії Свободи, знаючи кілька мов був перекладачем, а  невдовзі його взяли до розвідроти. Це було біля Дуклі. В свою першу розвідку пішов на село Страбково через річку Ондаву. Під час виконання бойового завдання був важко поранений 12 лютого 1944р.
 День Перемоги зустрів в місті Попряді. Був нагороджений медаллю за визволення Праги;за Перемогу над Німуччиною  у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр..Помер Фегер Василь А. 17серпня 2007р.

Бабей Василь народився 27 квітня 1918р. 

Його бойовий шлях проходив через Польшу, Словенщину дійшов він до  міста Хеба визволяючи цей город.19березня 1945р.бабей Василь був важко поранений.

 За участь у визволенні рідного краю Бабей Василь був нагороджений орденом «За Перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні».
Разом з Бабей Василем Івановичем на війну ішли жителі села Хижа Очкай Андрій І., Гонза Петро, Батин Петро М.,Батин Іван Гр.Всі вони загинули захищаючи Батьківщину додому повернувся тільки Очкай Андрій Ів.

Вража Петро Ю. народився 1925р.

     Девятнадцяти - річним юнаком пішов захищати Батьківщину.
9листопада 1944року довідавшись, що в м. Хуст збирають свою армію чехословаки Петро Вража вступив до її лав. Петро Юрійович   зарахований  до першої танкової бригади. Вирушили на фронт, Перший бій зустрів в польському місті Більськ. Пройшов всю Польщу, Чехословаччину, Австрію аж до Німеччини до м. Гамбург. Потрапивши в полон, йому вдається втекти і вступає добровільно в армію Радянського Союзу,і знову в танкову бригаду. Вража Петро мужньо боровся проти фашистів, горів вогонь ненависті в серці бійця і було одне велике бажання скоріше  побачити рідну землю вільною, а людей щасливими.День Перемоги Петро Юрійович зустрів у Петербурзі.

Вража П.Ю.та Пруніца М.П.

Палінчак Петро Михайлович народився 16 квітня 1922р.


 Бойовий шлях розпочав 1944року пішов на війну в березні з Палешником Д., Пруніца М.,Козош В.,та Козош І..Військові дії розпочав на Дуклянських перевалах,а на границі Польщі був тяжко поранений.День Перемоги зустрів в м.Рожомберг на Словенщині, додому повернувся 22 травня 1945р.

Гайдук Юрій Дмитрович

1944р. вступив добровольцем до військ української армії служив в 4-му фронті-стрілкова рота. Важке поранення в Чехії.Друге поранення в Австрії,але до Перемоги пройшов нелегкий бойовий шлях і повернувся додому в серпні 1945р.Помер 05.07.1976р.

Ветеран тилу Бердар Янош.

ДОРОГІ ВЕТЕРАНИ, УЧАСНИКИ БОЙОВИХ ДІЙ !Прийміть найщиріші вітання з Днем Великої Перемоги.

9 травня — це свято, велич якого не тьмяніє з роками. Неймовірну ціну заплатив наш народ за Перемогу над фашизмом. Час ніколи не загоїть ран і не згасить пам'яті про безсмертний подвиг народу у Великій Вітчизняній війні.
Низький уклін і найтепліші слова з нагоди свята Вам, сивочолі солдати і офіцери. Всім тим, хто в бліндажах і окопах, на фабриках і заводах, на колгоспних полях і фермах наближали День Перемоги.
Земний уклін Вам, дорогі ветерани! Від усієї душі зичу Вам міцного здоров’я та довголіття! Нехай завжди оточує Вас увага рідних та близьких, а кожний новий день приносить лише радість та щастя!
Ми у вічному боргу перед Вами за обірвану війною юність, силу духу, самопожертву, які Ви виявили в боях за рідну землю.
Для нас, нащадків, солдати Великої Перемоги заповідали в спадок найвищий закон буття — вірність їх священній справі і нетлінній пам’яті, довічну синівську шану і повагу.


Немає коментарів :

Дописати коментар