«Живуть,Тарасе любий, поміж нас і голос твій, і пензель твій і слово.»,

Сьогодні, вшановуючи  пам'ять Тараса Григоровича Шевченка, ми знову і знову будемо говорити про його невмирущу славу, він сам своїми творами буде промовляти до нас.

9 березня у  бібліотеці  відбулась літературно-музична композиція 

«Живуть,Тарасе любий, поміж нас і голос твій, і пензель твій і слово.»,

Присвячена 200річчю великому Кобзареві. 

 Шановні гості! Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини.

Запалює свічку.

      Хай палає свічка.

      Хай палає,

       Поєднає нас вона в цей час.

        Друзів голоси нехай лунають,

        Слово й музика нехай єднають нас.

 Свято розпочалося піснею «Думи мої, думи мої…». Велично лунав  вірш у виконанні художньго керівника будинку Культури Батин М.В.

І в дощ і в сніг карбую кроки ,

І чую дивлячись в блакить

Реве та стогне Дніпр широкий

Щоб розбудити всіх ,хто спить

І доки в римах Заповіту

Вогонь поезії не згас,

Той рух до сонця не спинити ,

Бо зветься сонце це – Тарас!

Інсценізація. Тарас-хлопчик та Оксана

 Невмирущі Шевченкові рядки :

 «І на оновленій землі врага  не буде супостата.

 А  буде син і буде мати ,

і будуть люди на землі»

стали своєрідним символом віри для багатьох поколінь справжніх, щирих українців .І дай Боже, щоб вони стали дійсно пророчими

 Молитва за Україну « Боже Великий Єдиний»